Коли дід розповідав про те, як їхню родину вивозили з рідного села, його голос тремтів. Він не любив згадувати ті часи, але історія вимагала правди. Розкуркулення стало одним з найтрагічніших періодів в історії України, коли держава оголосила війну власному народу.
Що означає розкуркулення
Розкуркулення — це масові репресії проти заможних селян у 1929-1932 роках. Радянська влада назвала цю кампанію «ліквідацією куркульства як класу».
Куркулями називали селян, які мали більше землі, худоби чи зерна за інших. Часто це були звичайні працьовиті люди, які вміли господарювати. Дехто мав просто дві корови замість однієї, або збирав кращий врожай завдяки старанності.
Влада вважала їх ворогами колективізації. За логікою більшовиків, заможність означала експлуатацію. Насправді ж більшість куркулів працювали власними руками від світанку до темряви.
Сталін особисто дав наказ знищити куркулів як клас 27 грудня 1929 року. Це означало — забрати все майно, вигнати з домівок, а найактивніших — розстріляти чи відправити до тюрем.
Як це відбувалось
Як це відбувалосьУ кожному селі створили списки «ворогів народу». Місцеві партійці та активісти складали їх за доносами сусідів. Іноді в списки потрапляли через особисту неприязнь чи заздрість.
Селян розділили на три групи:
Перша — найнебезпечніші, їх чекав розстріл. Друга — депортація до віддалених регіонів СРСР. Третя — переселення в межах області на гірші землі.
Спеціальні загони ОГПУ приїжджали вночі. Виганяли цілі родини з будинків у чому стояли. Забирали все — від корови до дитячих іграшок. Навіть зимовий одяг конфісковували як «куркульське майно».
Люди опинялись на вулиці без нічого. Сусіди боялись допомогти — можна було самому потрапити під репресії.
Марія з Полтавщини згадувала: «Нас вивезли в товарному вагоні. Діти плакали, дорослі мовчали. Половина людей померла дорогою від холоду і хвороб».
Масштаби трагедії
За три роки розкуркулили понад 200 тисяч українських родин. Це близько мільйона людей. Половина з них загинула від голоду, холоду та хвороб у місцях заслання.
Найстрашніше — влада забирала найкращих господарів. Ті, хто годував країну, стали «ворогами». Це зруйнувало сільське господарство України на десятиліття.
Розкуркулення стало першим кроком до Голодомору. Коли забрали досвідчених селян, колгоспи не могли нормально працювати. Врожаї впали, а держава продовжувала вивозити зерно.
Як це пов’язано з Голодомором
Розкуркулення відкрило дорогу до штучного голоду 1932-1933 років. Найактивніших селян уже не було — їх вивезли чи знищили. Решта боялась протестувати.
Колективізація провалилась, бо нікому було керувати господарством. Досвідчених фермерів замінили партійні активісти, які не розуміли в сільському господарстві.
Влада забирала все зерно з України, залишаючи людей напризволяще. Опір був неможливий — лідерів сіл уже не існувало.
Особисті історії
Іван Петренко з Черкащини втратив батька у 1930 році. «Тато мав три корови і добрий врожай. Цього вистачило, щоб потрапити в списки куркулів. Його забрали вночі. Більше ми його не бачили».
Ганна Мельник з Київщини пережила депортацію дитиною: «Нас вивезли в Сибір. Мама померла першої зими. Нас, дітей, розібрали по сиротинцях. Додому я повернулась тільки через 20 років».
Такі історії є в кожній українській родині. Розкуркулення торкнулось мільйонів людей.
Чому це важливо пам’ятати
Розкуркулення показало, як тоталітарна влада знищує власний народ. Це був геноцид проти українського селянства — основи нації. Методи, які використовувала радянська влада, повторювались потім у багатьох країнах світу.
Сьогодні в Україні встановлені меморіали жертвам репресій. Музеї зберігають документи та особисті речі репресованих. Історики продовжують збирати свідчення нащадків жертв, створюючи повну картину тих подій.
Це допомагає нам не забути уроки історії та розуміти ціну свободи.
Історія розкуркулення нагадує — свобода та людська гідність потребують постійного захисту. Коли влада починає ділити людей на «своїх» і «ворогів», це завжди закінчується трагедією.
Ми маємо пам’ятати імена жертв і розповідати правду про ті часи. Це наш обов’язок перед тими, хто не дожив до сьогодні.
