Колись наші предки прокидались ще до світанку, щоб встигнути виконати роботу на панському полі. Три, чотири, а то й п’ять днів на тиждень вони мусили працювати не на себе, а на пана. Діти, жінки, чоловіки — всі були частиною системи, яку ми тепер називаємо панщиною. Цей тягар визначив долю українського селянства на довгі століття.
Що таке панщина
Панщина — це примусова праця селян на землях феодала. Вона була основною формою повинності селян у XVI-XIX століттях. Термін походить від слова “пан” — так називали землевласників.
На відміну від інших повинностей (як-от данина продуктами), панщина вимагала безпосередньої праці селянина на панському господарстві. Селянин отримував клаптик землі для власного користування, але за це мусив відпрацьовувати певну кількість днів на землях пана.
“Панщина — це не просто робота, це ціла система життя, де людина належала землі, а земля — панові”
Як виникла панщина
У часи Київської Русі селяни були вільними, але поступово потрапляли в залежність через борги чи потребу в захисті. Вони віддавали себе під опіку сильнішого — боярина чи князя.
У XVI столітті, коли українські землі входили до складу Речі Посполитої, панщина стала обов’язковою. Після Люблінської унії 1569 року польська шляхта отримала величезні маєтки в Україні, а селяни, які там жили, мусили відробляти панщину.
Спочатку це були 1-2 дні на тиждень, але до кінця XVIII століття в деяких регіонах панщина зросла до 5-6 днів. Уявіть собі: п’ять днів працювати на когось, а за два дні вихідних треба було встигнути обробити власне поле, щоб не померти з голоду.
Як виглядала панщина
Селяни виконували різні роботи:
- Орали та засівали панські поля
- Збирали врожай
- Доглядали за панською худобою
- Рубали ліс
- Будували та ремонтували панські будівлі
- Прибирали в панському домі
В різних регіонах України панщина мала свої особливості. На Галичині та Волині вона була особливо важкою — до 5-6 днів на тиждень. На Лівобережжі, де було більше вільної землі, панщина була м’якшою — 2-3 дні.
Життя селян під панщиною
Панщина виснажувала селянські господарства. Селяни не мали часу належно обробляти власні поля, тому часто голодували. Їхні оселі були бідними, а діти часто не мали освіти, бо змалку мусили працювати.
Ми можемо уявити типове село тієї доби: низенькі хати під солом’яними стріхами, виснажені люди, які повертаються з панського поля, і пан, який проїжджає повз на бричці, навіть не дивлячись на своїх підданих.
Панщина знайшла відображення в народних піснях, приказках, переказах. “Панська праця не пропаде”, “Пан гуляє, а мужик працює” — ці вислови дійшли до нас із тих часів.
Коли скасували панщину
Панщину скасували в різний час у різних частинах України:
- 1848 рік — в Галичині та Буковині (Австрійська імперія)
- 1861 рік — у Наддніпрянській Україні (Російська імперія)
Революція 1848 року змусила австрійського імператора Фердинанда I скасувати панщину. Селяни отримали особисту свободу та право власності на землю, якою користувалися. Але вони мусили сплатити викуп за цю землю.
У Російській імперії кріпацтво скасував цар Олександр II. Селяни отримали особисту свободу, але земля залишалася у власності поміщиків. Селяни мусили викуповувати землю протягом 49 років.
Спадщина панщини
Хоч панщину скасували понад 150 років тому, її наслідки ми відчуваємо досі. Вона сформувала особливе ставлення українців до праці, землі, влади.
Панщина породила глибоку недовіру до держави та прагнення до волі. Саме тому в українській культурі так цінується свобода та незалежність.
Вивчаючи історію панщини, ми краще розуміємо, чому українці так цінують свою землю і з таким запалом боронять свою свободу. Шануймо ж ці цінності, за які наші предки платили важкою працею протягом століть.
